Твір на тему: «Перемога мого діда – моя перемога».
Ми народилися і живемо під мирним блакитним небом, на своїй рідній батьківщині. І хочеться, щоб вона завжди була такою красивою та квітучою. Але не встигли люди намилуватися красою України, як раптом пролунали гучні постріли гармат.
Війна сорокових років зруйнувала всю українську державу. Мій прадід потерпав від голодомору та страждання, ночував у холодних коморах. Пам’ятаю з розповіді дідуся, як люди воювали проти фашистських загарбників. Мій прадід воював хоробро, долаючи перешкоди та проливаючи кров за честь нашої країни. Але не всім вдалося вижити та перемогти у цій війні, люди не поверталися живими, багатьох з них забирали в полон. Опинився в окопах навіть мій дідусь. Як розповідав прадід, тієї жахливої ночі почулися в селі постріли. Німці вбігли в хату і почали забирати всі харчові продукти. Потім стали вбивати прадіда, а дідуся мого забрали. Коли вже все позабирали, то хати палали вогнем. До останньої сили боровся прадід, щоб вижити в боях та захистити батьківщину. Дуже тяжко прадідові пережити ці роки, і він загинув. Але в моїй пам′яті залишиться назавжди, бо воював, щоб залишити мирну країну для майбутніх поколінь. І я горджуся тим, що мій прадід зробив великий подвиг в історії нашого народу.
Таким чином, прадід залишив для мене багато надій та сподівань, щоб ніколи в нашому житті не траплялася жахлива війна і, щоб завжди над нами було мирне ясне небо.
Учениця 8 класу Губська Віра.
" Вірш про маму "
(автор Губська Віра 8 клас)
Для мене рідна, ти - найкраща,
Ніжна, мила, золота
Для мене ти - рідненька мама,
На світі кращої нема.
Ти - найсвітліше тепле сонце,
Що промінцями обійма,
І пригорта до свого серця,
Й теплом своїм обігріва!
Спасибі, мамо, дорогенька,
За твої руки золоті!
Здоров"я, щастя, рідна ненько -
Тобі я зичу у житті!
Твір на тему: « Мій улюблений вірш Т. Г. Шевченка»
Тарас Григорович Шевченко був талановитим письменником, поетом і вніс великий внесок в нашу історію. А ще він був талановитим художником і у його картинах добре описувалися події з поем, віршів.
Моїм улюбленим віршем є «Садок вишневий коло хати…». Поет ще з дитинства закохався в красу рідного краю, йому було приємно милуватися широким, безмежним степом, вдивлятися в чудові ошатні зеленолисті ліси, високі гори, а поблизу них весела, переливиста річка Дніпро. Тарас Шевченко був небайдужий до своєї Батьківщини, бо вона для нього і «домівка», і «рідна ненька».
Багато творів написаних поетом, розповідають про бездоганну красу України, як весело і безтурботно співають пташки і навколо линуть пахощі чарівних квітів. Тарас Григорович приділяв багато уваги у творах не тільки природі, а й побуту та звичаям українських селян.
«Плугатарі з плугами йдуть,
співають ідучи дівчата,
а матері вечерять ждуть» - ось так описує письменник один з буденних днів селян, він зображував їх добрими і працьовитими людьми. У мене є ще один улюблений вірш поета – «Заповіт». У цьому вірші Шевченко закликає нас любити та поважати свій рідний край, захищати від гнобителів та ворогів, і ніколи не забувати український край та мову де б ми не знаходились, бо це – душа народу. Адже ця любов передається з покоління в покоління.
Учениця 8 класу Губська Віра.
"Моя мама - найкраща"
«Без сім’ї немає щастя на землі», - твердить народне українське прислів’я.
Материна ніжна турбота, батькова вимогливість і сила, бабусина доброта… Хіба може бути щасливою людина без усього цього? Яких би життєвих труднощів не зазнавала людина, які б перешкоди не долала, як би не страждала - завжди вона знаходить прихисток і розраду в сім’ї, де її підтримують, розуміють, жаліють.
Мене звуть Супрун Марина, я учениця 5 класу . Народилася і живу в селі Перекіп. Родина у мене невеличка - я, мама, татусь і бабуся, але по татовій лінії маю тітку, дядька та братів і сестер. Мій дідусь все життя віддав колгоспу, був передовиком трудового виробництва – сіяв, доглядав сходи. Був нагороджений орденом трудової слави. Мій тато Олександр Васильович продовжив справу батька і працює механізатором. Але сьогодні я хочу розповісти про свою маму та її захоплення – вирощування квітів. Але це захоплення підтримуємо і ми з бабусею Раєю, адже бабуся все життя була працівником лісного господарства, усі насаджені дерева та кущі, які зараз ростуть по дорозі з Перекопу до міста Валки це кропіткий труд бабусиного колективу. І досі вона згадує і розповідає мені про ті часи коли лісові угіддя були багаті на лісових звірів, насаджень та ягід.
Мою маму звуть Супрун Тетяна Іванівна вона працює двірником у Перекіпському НВК. Моя мама - енергійна та сучасна жінка. Більш за все матуся полюбляє вирощувати квіти і в саду і кімнатні - вона їх пересаджує, поливає, вносить добрива. За це квіти їй віддячують й пишно цвітуть. Наш сад схожий на ботанічний, сюди можна приходити на екскурсію, адже різноманіття квіткових та фруктових насаджень дивує не тільки сусідів, а й наших родичів. І чого там тільки нема: жоржини, багато видів лілій, канни, троянди, тюльпани, крокуси та багато інших видів
А ще матуся старається висадити якомога більше різноманітних квітів на клумбах школи та дитячого садочка. І влітку наш шкільний сад і клумби буяють квітом завдяки її старанням та догляду.
Змалечку мама привчала мене до праці та як правильно доглядати за рослинами. Та місцевість де знаходиться наш будинок дуже мальовничий, і любов до рослин, тварин і навіть комашок змалечку виховує в мені саме мама. Вона навчила працювати так, щоб приносити радість собі і іншим. Вона навчила мене доброті, людяності, чуйності. Я вдячна своїй мамі, тому що усе добро, що я маю, — від неї.
учениця 5-го класу Супрун Марина
